"Рай" (село Рай на Бережанщині)

“У віддалі двох км на південний захід від Бережан, серед гарної і дуже мальовничої околиці — між лісами і горбами, над мрійливим райським потоком - розляглось село Рай.З Раю до Бережан вела дорога прекрасною липовою алеєю, де росли грубезні приблизно двохсотрічні дерева-велетні – пахучі липи. Гілля тих старих розлогих лип, що росли по обох боках дороги, лучилися з собою високо над дорогою, створюючи зелене склепіння тунелю, що і в дощ і в літню спеку - давало прохожим захист і приємний холодок.

Коли в липні зацвіла вся алея, далеко розходився приємний запах липового цвіту та солодкого меду. Тому гарними літніми вечорами багато бережанців спішили в алею налюбуватись пахучим повітрям тієї околиці, що була неначе легенями міста”. Так сприймався Раївський парк сучасниками на поч. ХХ століття.Своєрідним символістичним романтизмом й такою собі бароковою світоглядністю віє він одного з населених пунктів, що знаходиться в комунально-адміністративних межах міста Бережани. Це село Рай. Вже сама його назва зацікавлює, що призводить до бажання глибше зрозуміти історичну та географічну сутності села. Адже назва населеного пункту – це є перш за все відтворення територіальних особливостей (історичних, геоприродних, господарських, інших). Своє традиційно-логічне пояснення повинно закладатися і в етимологію назви села – “Рай”. А вона є похідною від його минулого.

Чудові лісові масиви, ставки, чисте повітря – все це здавна створювало на цій місцевості особливий рекреаційний колорит, який притягував до себе.Легенда про походження села (в т. ч. й про її назву) також є похідною від естетичних проявів навколишнього природного оточення. Власник земель Бережанського господарського ключа Адам Сенявський в середині XVII ст. з метою використання оглянув вищезазначену місцевість, яка вразила його своєю красою, величчю природних ареалів і своєрідною світоглядною спокійністю. Це захоплююче враження підтримала й дружина Адама – Єва. А при співставленні їх імен (Адам і Єва) й навколишньої природної естетики краю, в думках дружини з’явилася лише одна думка, як цю безумовно райську місцевість назвати – “Рай”. Назва була настільки вдалою, що прижилася навіки. І тепер від центральної частини Бережан менш ніж за годину можна пішки потрапити до своєрідного “Саду Едема”Також це місцевість, на якій і сьогодні проростають зразки екзотичної для наших земель флори. Зустрічаються тут і дерева-старійшини: понад 700-літній дуб Богдана Хмельницького (за легендою український гетьман відпочивав поблизу нього під час походу на Львів 1648 р.), дуб “Богатир” (який пережив уже свій 400-літній ювілей), 300-літня сосна Веймутова. 

Дуже багатою була колекція деревно-чагарникової рослинності з різних країн світу. Цікава колекція хвойних: сосна звичайна, Веймутова, чорна, кедр сибірський, смереки бальзамічна і каліфорнійська, модрина європейська, шість видів тополь, п’ять видів кленів, бук пірамідальний та європейський ясен плакучої форми, дуб черешковий. Всього було висаджено за часів Потоцьких (ХІХ ст.) близько 70-и видів дерев та кущів.А важливою архітектурно-мистецькою домінантою навколишнього природного ландшафту була споруда заміського родинного (Синявських, Любомирських, Потоцьких) палацу, звідки відкривалася панорама чудового природного оточення. Адже безпосередньо за спорудою висаджувалися червонолисті буки, сосна Веймутова, чорні сосни, тюльпанові дерева. Він – палац – часто добудовувався й видозмінювався, але вже понад два століття зберігає якісні риси пізньокласичного (ампірного) стилю.В др. пол. XVII Адам Сенявський будує у такій красивій місцевості свій заміський мисливський маєток (замок), який було оточено оборонним муром з баштами на кутах. Останній наслідник з роду Синявських Адам Микола в травні 1707 р. приймав у Раївському палаці російського царя Петра І та, ймовірно, українського гетьмана Івана Мазепу. В той час магнат Сенявський виступав у війні проти шведів і польського короля Станіслава Лещинського на боці іншого польського правителя (Августа II) та його союзника – російського царя. Петро І навідався сюди проїздом до Жовкви для вироблення стратегічних планів боротьби проти ворога.Руйнаціїї першої світової війни помітно не призупинили подальший позитивний хід цього ландшафтно-архітектурного, рекреаційного та господарського комплексу. Вже на поч. 1930-тих рр. палац і парк було відновлено.В 1944 р. споруда дуже постраждала, але була відреставрована. В цілому події другої світової війни і післявоєнний час безпосередньо не вплинули на стан паркового комплексу та палацу зокрема.

Останні коментарі

  • 16.12.16
    Під впливом вивчених мною матеріалів щодо Столітнього ювілею боїв на горі Лисоні ...

    Детальніше...

     
  • 12.12.16
    Був на могилі Дідика. 10.12.2016 рівно 45 років з дня його смерті. Вийшло його ...

    Детальніше...

     
  • 09.12.16
    Як ще мало ми знаємо про героїзм наших предків під час боїв Першої Світової війни ...

    Детальніше...

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання 

ATO

Система Orphus

лисоня 3

Нас відвідують

Лічильник відвідувачів

Сьогодні
Вчора
Цього тижня
Минулого тижня
Цього місяця
Минулого місяця
Всього
2729
3938
14920
1558527
88947
134813
2287279
© 2016 Всі права захищено! Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали належать редакції сайту «Бережани і Бережанщина» та охороняються законом України «Про авторське право і суміжні права». При використанні матеріалів посилання на сайт «Бережани і Бережанщина» обов'язкове!!!