"Локальна історія" українського села Біща

Проект "Локальна історія", який реалізовує Українська Галицька Асамблея (УГА), стартував у 2013 році. За задумом його організаторів, мандруючи галицькими селами та хуторами, невелика група істориків записує свідчення найстарших мешканців, шукаючи і потім відновлюючи історичні документи і світлини. Весь цей обсяг інформації поступово розміщується на Інтернет-порталі localhistory.org.ua.


Краєзнавчий музей є одним із реалізаторів проекту в Бережанському районі. Нами зроблено візити до 19 сіл, взято 59 унікальних інтерв’ю, перескановано 550 фотографій періоду 1920–1980-х років.
У с. Біще ми побували 1 листопада 2015 р.
Історія села розпочинається раніше першої писемної згадки, датованої 1339 роком. Перекази свідчать, що Ян Бощ – шляхтич із родовим гербом Топір (Со¬кира), який походив із західної Мало¬поль¬щі, отримав від польського короля Вла¬дислава ІІ Ягайла так зване ленне право (регулювало відносини між шляхтичами та між станами) заснувати поселення, котре могло отримати назву від прізвища свого засновника: Boszcz–Buszcse. Можливо, до XIV ст. на місці Бі¬ща було село Куликів. Після загарбання Галичини Польщею село отримало подвійну назву Куликів–Біще. На зламі XIV–XV ст. назву Куликів перестали вживати.
Бережанський краєзнавець Михайло Підлужний пояснив походження назви села так: "Село Біще, наприклад, згадане під назвами Бущ, Буще. Колись довкола цього села розливалися великі стави, в яких розводили рибу. Для соління і транспортування її за кордон біщецькі селяни виготовляли так звані "буші"(ци¬ліндричні посудини). Цілком імовірний і варіант походження від цього слова назви села Біще (дані за 1399 р. із до-кумента, що підтверджує права збору десятини для римо-католицького про¬боща в Бі¬щі через львівського архієпископа Якуба Стрепу). Відомості, датовані 1433 р., стосуються дідичного пана Яна "на Біщу" і засвідчують, допоки Бережани не отримували статусу міста за Маґдебурзьким правом 1530 р., Біще залишалося головним містечком та дідичною садибою власників усіх бережанських земель".
На сьогоднішній день відбувається реконструкція польського костелу. За словами Павліни Бич, "у 1941 р. його спалили в радянський час. Сюди радянські військові навезли дусту та зберігали… Неподалік колись була трупарня… Були дві кімнатки. Одна на трупа, інша – відпочивали люди. Тут також була кухня. Костел зараз відновлює спонсор з Америки. Тут його родичі…" П.Бич розповіла й про ікону Біщецької Матері Божої, яку двічі забирали до Бережан, а під час війни – вивезли до Польщі. Зараз, як зазначила сільський голова Галина Кізімович, львівськими художниками створена копія тієї ікони.
Не обійшло жителів села в радянські часи і виселення у Сибір.
Торкає душу розповідь теперішнього біщанина, уродженця с. Новосілка Під¬гаєцького району Миколи Павловича Кі¬зімовича. Його сім’ю з 5 осіб вивезли 1950 р., коли йому ще не було й рочку. Братик Михайлик народився у вагоні. Родичі з України пересилали їм у Сибір яблука. "Ми не могли зрозуміти, що таке яблуня. Мама розказувала, що то таке дерево, на якому ростуть яблука. Нам привозили з Китаю, але вони були всі замороженні. Ми брали дволітрову банку, лили воду. Всі хотіли ті яблука їсти. Але нам їх видавали за списком. Дали ранком – по одному, в обід та увечері…"
Поспілкувалися також із подружжям Жаків – Ганною Петрівною та Григорієм Петровичем, які розповіли про свої дитячі роки. Марія Михайлівна Яроцька, 1928 року народження, розповіла про школу, яку відвідувала за польської влади.
Жителі Біща розповіли також про боротьбу ОУН, яка точилася в їхньому селі. Спогади цих людей залишаються на збереження у фондах краєзнавчого музею. Ми відкриті для дослідників та поділимось уже зібраною документальною та відеобазою.
 Також просимо бережанців відгукнутися на наше прохання про допомогу. Якщо у вас удома проживає особа, яка повернулася з Сибіру, чия родина була переселена з Польщі після війни, брала участь у боротьбі ОУН-УПА чи допомагали оунівцям, пережила радянські репресії та пам’ятає події, які відбувалися у Бережанах чи Бережанському районі в часи воєнного лихоліття, – поділіться з нами вашими спогадами.
Історія – це наука, яка навчає. Кому як не вам розповісти сьогоднішній молоді про свої молоді роки...
Ірина ХОМА,
старший науковий співробітник
краєзнавчого музею.

Останні коментарі

  • 16.12.16
    Під впливом вивчених мною матеріалів щодо Столітнього ювілею боїв на горі Лисоні ...

    Детальніше...

     
  • 12.12.16
    Був на могилі Дідика. 10.12.2016 рівно 45 років з дня його смерті. Вийшло його ...

    Детальніше...

     
  • 09.12.16
    Як ще мало ми знаємо про героїзм наших предків під час боїв Першої Світової війни ...

    Детальніше...

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання 

ATO

Система Orphus

лисоня 3

Нас відвідують

Лічильник відвідувачів

Сьогодні
Вчора
Цього тижня
Минулого тижня
Цього місяця
Минулого місяця
Всього
46
3535
18925
2684041
59623
37911
3411329
© 2016 Всі права захищено! Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали належать редакції сайту «Бережани і Бережанщина» та охороняються законом України «Про авторське право і суміжні права». При використанні матеріалів посилання на сайт «Бережани і Бережанщина» обов'язкове!!!