- Танкісти бережанські – воїни відважні!

Надійною опорою суверенітету нашої країни, безперечно, є українські військові. Неоціненний вклад у справу захисту  неньки-України нині, під час жорстокої війни на сході України, вносять відважні воїни-танкісти, серед яких – учасники АТО бережанець Олег Плекан та уродженець Комарівки Володимир Барилко.

26-річний Олег Плекан був мобілізований у серпні минулого року. Військові навчання проходив у Старичах, потім – на полігоні «Широкий Лан» («Чабанка») у Миколаєві. Опанував фах водія-механіка БМП-2 і танка Т-64. Служив у 2-у батальйоні 28-ої аеромобільної бригади, яка стояла на першій лінії оборони, що за 8 км. від с. Піски. Не так далеко – Донецьк, зруйнований аеропорт. Наші танкісти відважно відбивають часті атаки ворогів-терористів, «путлерівської» навали. Охороняли блокпости, інші об’єкти, відвойовують деякі захоплені шахти. Хоч і нелегко, адже чимало танків – старі, не раз виходять із ладу, а ще їх підступно вороги бомблять «градами».  Військова техніка інколи перетворюється на купу обгорілого брухту. Та хлопці тішаться, що самі лишилися живі, хоч бувають і втрати, від яких стає сумно і гірко. Але вони не розчаровуються, адже, за словами Олега на псевдо «Бандера» (це почесне ім’я одержав у перші дні перебування в зоні АТО від товаришів), поїхали на війну не заради грошей, а заради миру на рідній землі, заради збереження незалежності, територіальної цілісності України. Добре, що їх підтримують як рідні та друзі, так і незнайомі люди, а особливо волонтери, котрі передають харчі, одяг, сувеніри і навіть запчастини до бойових машин.

Так звана гібридна війна, яку ведуть проти України російські терористи, кремлівські посіпаки-бандити, приносить все більше лиха, руйнувань, калічить людські долі, та водночас загартовує солдатів. Вони не вірять у перемир’я, адже добре знають наміри підступного ворога. Хлопці на сході особливо потребують нової високоточної зброї, зв’язку, оновлення танкових парків.

Неодноразово наші вояки потраплляли під жахливий обстріл ворожої артилерії. Це сталося було під час патрулювання біля Мар’їнки. Танк зруйновано,  хлопці отримали поранення. Наш «Бандера» отримав  ушкоджену щелепу, вибито кілька зубів. Першу допомогу надали військові медики, далі лікувався у Львівському шпиталі. Допомогу у лікуванні надали також Бережанські волонтери, зібравши кошти тощо. За нього дуже переживала родичі, молода дружина. Олегова мати, на жаль,  пішла з життя два роки тому, бабусю поховали без нього…

Своїх близьких і друзів Олег любить і поважає, але вже й сумує за побратимами-вояками, за своїм екіпажем, за зброєю, до якої дуже звик. Як кажуть, нині танкові війська – головна ударна сила сухопутних військ. І висока професійна готовність бійців допомагає з честю вирішувати найскладніші бойові завдання.

Воїни-танкісти армії незалежної України, серед яких і мешканець Комарівки, учасник АТО 31-річний Володимир Барилко, сьогодні натхненно продовжують бойові традиції фронтовиків, які вписали немало славних сторінок в історію світових воєн. Володимир був мобілізований у вересні 2014 року. Колись служив у танкових військах. Пройшов перепідготовку  у Деснянській в/ч А-1252. Зараз – у 3-у окремому танковому батальйоні, 1-й танковій роті. Воював на Донеччині на Т-64Б, біля м. Авдіївка, де йшли жахливі бої, а також неподалік Волновахи. В одному з таких боїв було пошкоджено і його танк. У нашого бійця,  водія-механіка Володимира Барилка, згоріли там чи не всі речі, тож тепер він поновлює «гардероби», амуніцію.  Недавно звертався й у Центр допомоги  військовим «Бережанської Самооборони», з представниками якого подружився.  

Під час перших танкових боїв, як розповів Володимир, було досить страшно, а далі це стало звичним явищем. Українські танкісти відважно відганяли вогнем бронетехніку терористів, прикривали своїх побратимів.

 Воєнні будні були деколи навіть цікавими, особливо коли розвозили тамтешнім жителям гуманітарну допомогу. Одна з таких поїздок у c. Привільне Волноваського району на Донеччині стала знаковою – Володя познайомився з гарною дівчиною Наталею, котра невдовзі стала близькою до душі. І танкіст-«західняк», мабуть, теж їй дуже сподобався, адже дівчина не побоялася приїхати з Володею на Тернопілля, в Комарівку, щоб познайомитись із його мамою. Як сказав по секрету Володимир, мамі Наталя також сподобалась, тож усе повинно бути добре.

Нам усім залишається нині щиро молитися за перемогу, за мир, за здоров’я наших відважних воїнів, допомагати бійцям, котрі, ризикуючи життям, виявляють силу духу, патріотизм і завжди готові дати гідну відсіч ворогам-терористам, що зазіхають на українську священну землю. Слава українським воїнам-героям!

Тетяна Будар.

Останні коментарі

  • 16.12.16
    Під впливом вивчених мною матеріалів щодо Столітнього ювілею боїв на горі Лисоні ...

    Детальніше...

     
  • 12.12.16
    Був на могилі Дідика. 10.12.2016 рівно 45 років з дня його смерті. Вийшло його ...

    Детальніше...

     
  • 09.12.16
    Як ще мало ми знаємо про героїзм наших предків під час боїв Першої Світової війни ...

    Детальніше...

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання 

ATO

Система Orphus

лисоня 3

Нас відвідують

Лічильник відвідувачів

Сьогодні
Вчора
Цього тижня
Минулого тижня
Цього місяця
Минулого місяця
Всього
3310
4426
11563
1558527
85590
134813
2283922
© 2016 Всі права захищено! Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали належать редакції сайту «Бережани і Бережанщина» та охороняються законом України «Про авторське право і суміжні права». При використанні матеріалів посилання на сайт «Бережани і Бережанщина» обов'язкове!!!